погубляти

-я́ю, -я́єш, недок., рідко, погуби́ти, -гублю́, -гу́биш; мн. погу́блять; док., перех.

1) тільки док. Загубити, згубити, втратити все чи багато чого-небудь. || Ненароком випустити що-небудь; упустити. || Перестати бачити, спостерігати кого-, що-небудь.

2) тільки док. Частково або повністю втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості і т. ін. || Позбутися чого-небудь.

3) тільки док. Втратити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, залишитися без когось, чогось.

4) Призводити до загибелі, знищувати кого-небудь. || Робити кого-небудь нещасливим, завдавати горя, неприємностей. || Призводити до повного занепаду. || Даремно, марно витрачати, переводити (сили, здоров'я, життя і т. ін.); зовсім занедбувати, псувати що-небудь. || Морально опускатися, втрачаючи свою честь і гордість.

••

Погуби́ти ду́шу — учинити який-небудь злочин або щось таке, що є порушенням релігійно-етичних норм; скоїти смертний гріх.

5) перен., рідко. Призводити до провалу.